Ой, дуб зелененький та на яр похилився

Ой, дуб зелененький та на яр похилився,
Та козак молоденький матусі вклонився.

Мати ж моя, мати, та пора оженити,
Та прийде нічка темна — ні з ким говорити.

Ой, сину ж мій, сину, та ще ж ти молоденький;
Та єсть у тебе, мій синочку, коник вороненький.

Єсть у тебе, сину, та коник вороненький,
Та стоїть у станочку, схилив головочку.

Ой, коню ж мій, коню, та чого зажурився?
Та чи я тобі тяжкий, та чи я тобі важкий?

Чи я тобі тяжкий, та чи я тобі важкий?
А чи тяжкая-важкая твоя ясна збруя?

Ти мені не тяжкий, та ти мені не важкий,
А тяжкії-важкії твої вечорниці.

Що ти полем їдеш, та й не попасаєш,
Та через річку бредеш, і не напуваєш.

До дівчини приїдеш, до тину прив'яжеш,
Та сам п'єш і гуляєш, мене не рознуздаєш.