Не та ружа, що за садом

Не та ружа, що за садом,
А та ружа – що в саду.
Не той милий, що двох любит, |
А той милий – що одну. | (2)

Уже листя пожовтіло,
А ти, травко, зеленій.
Мене вдома б'ют та й лают, |
А ти, милий, пожалій. | (2)

Пожалів би тебе, мила,
Якби думав тебе брать.
Через місяць, може, ранше, |
Думаю тебе лешать. | (2)

Як лишаєш мене, милий,
Як лишаєш – так лишай.
Все, що було поміж нами, |
Нікому не виявляй. | (2)

Не виявлю, моя мила,
Бо я дуже тя любив.
Так зробили лихі люде, |
Що я тебе полишив. | (2)

Раз прийшла я на висілля,
Стала собі в стороні, –
Покотились йому сльози |
Ще й скоріше, як мені. | (2)