Дума про удову і трьох синів

Ой, у неділю та барзе рано-пораненьку
Ой, то не сосна в бору шуміла,
Як удова старенькая
Із своїми синами говорила.
То мала вдова три сини,
Як яснії соколи,
Гей, то вона їх вдома годувала,
Милосердному Творцю, гей, прохала:

Гей, Милосердний Творче,
Поможи мені малих діток згодувати,
Та при старості літах
Слави да пам'яті дожидати!

Як стали сини до розуму доходжати,
То стали старій матці докоряти:
Ой, діжди, мати старая,
На чужеє подвір'я проживати!
Ой, годі наших діток малих пужати-лякати,
То будуть у нас куми й побратими гуляти!

І то тоді ж бідная вдова
Із двора ізходжає,
За дрібними сльозами
Світу Божого не видає.
То-то ж та бідная вдова
На воротях і спотикнулася,
То з неї сини, гей, удовиченьки насміхнулися:
Десь наша мати старая,
Ой, гріха не знає,
Що в неділю барзе рано напилася,
На воротях, гей, і спотикнулася.

То близький сусіда
На бідну вдову поглядає, позирає,
Словами промовляє,
Гірко сльозами ридає:
Ой, іди ж ти, бідная вдова,
Ой, хотя до мене проживати,
Отцевського хліба-солі,
З упокоїв уживати,
Та будеш мене, молодого челядина,
Гей, на розум научати,
Та будеш мені, молодому челядині,
Порядок давати.

То-то ж то не мало проживала
Вдова у близького сусіда,
Тридцять чотири літа проживала,
Та вона собі ніякої кривди
Од його не чувала/
Так стала вдова
У близького сусіда проживати,
Став Господь Милосердний
Близькому сусіді помагати,
Стали близького сусіду
Куми, побратими зазнавати,
Стали на хліб, на сіль,
На честь зазивати.

Як стали сини-вдовиченьки
Без старої матки проживати,
Стали собі меж собою
Велику злобу мати.
Став Господь Милосердний їх карати,
То-то ж то вони до міста і сходилися
Та єдину собі раду радили:
Ой, що ж то ми, браття, наробили,
Стару матку прогнівили,
Із отцевського двору зіслали!

Гей, то промовляє брат старший словами,
Та й обіллється горко сльозами:
Як то мене, браття,
Господь Милосердний карає:
Який я дім коштований і збудував -
Громовим пожаром пішов!

Брат середульний промовляє:
Мене, браття, Господь карає -
І хлібом, і сіллю,
І скотиною, і дитиною.

Брат менший промовляє:
Мене, браття, Господь карає -
І в полі на роботі,
І в путі в дорозі,
І в домі на мешканні!
Та й ходімо-то ми, браття,
Та старій матці
В ноги впадемо,
Та старую матку
В отцевській дім упросімо,
Та чи не буде нам
Господь Милосердний годити.

То так-то приходили,
Як соколи ясні прилітали,
Старій матці в ноги впадали:
Ой, іди ж ти, мати старая,
До нас проживати,
Отцевського хліба-солі,
З упокоєм уживати!

Тож, пани наші молодці,
То треба ж отцеву молитву і матчину
Чтиве поважати!
То-то ж отцева молитва і матчина,
Гей, ізо дна моря винімає,
І в домі на мешканні,
І в путі в дорозі,
І на многії літа
До конця віку,
До конця віку!