Про сотника Харка

А в нашого Харка а сотника батька
Увесь двір на помості,
Гей, пише, пише а пан Паволоцький:
"Та прибудь, Харку, в гості!" (2)

Гей, як став Харко а сотничок батько
Та із дому виїжджати,
А за ним його ненька старенька
З хлібом - сіллю проводжати. (2)

"Ой, не їдь, Харку, ой, не їдь, Харку,
Бо то проклята зрада,
Краще би ти в замку був із козаками,
То я б тому була рада." (2)

Ой, там же він собі сів та й поїхав,
Та дуже горілки напився.
Гей, за ним, за ним його козаченьки:
"Ой, стій, батьку, не журися." (2)

"Ой, як же мені, панове молодці,
Як же мені не журиться,
А що підо мною кінь буланенький
Та почав становиться." (2)

Гей, скоро Харко а сотничок батько
Та у двір уїжджає,
Гей, зараз йому а пан Паволоцький
Чару меду висилає. (2)

Гей, ой, як Харко а сотничок батько
Того меду напився,
Гей, зараз Харко а сотничок батько
На коника похилився. (2)

"Гей, бодай тобі, а пан Паволоцький,
Та три літа боліти,
Що ти посиротив молодую жінку
Та маленькії діти." (2)