Ой, поїхав Королевич на полювання

Ой, поїхав Королевич на полювання
Та й оставив Марусеньку на горювання.

Не виїхав Королевич за густенький ліс,
Ой, обняла Королевича темненькая ніч.

Ой, прип'яв коня до явора, сам ліг спочивать,
Ой, приснився Королевичу дивнесенький сон.

Ой, приснився Королевичу дивнесенький сон:
З-під правої та з-під рученьки вилетів сокол.

З-під правої та з-під рученьки вилетів сокол,
А з-під лівої, з-під білої, — ясная зоря.

Ой, як пішов Королевич до бабусеньки:
Бабусенько старесенька, одгадай мій сон:

З-під правої та з-під рученьки вилетів сокол,
З-під лівої, та з-під білої, — ясная зоря.

Біжи, біжи, Королевичу, не жалуй коня:
Вже твоєї Марусеньки на світі нема.

Уже ж твоя Марусенька сина зродила,
А зродивши та сповивши, сама умерла.

Як приїхав Королевич під новенький двір,
Ударився кінь копитом об новий поріг.

Не вийшла вже Марусенька, вийшла його свість,
Ой, винесла Королевичу невеселу вість:

Здоров, здоров, чужий зятю, тепер вже не наш!
Вже твоєї Марусеньки на світі нема!

Ой, вже твоя Марусенька сина зродила,
Понаймала няньки й бабки — сама полягла!

Як увійшов Королевич в нову світлицю, —
Лежить його миленькая на всю скамницю.

Очі ж мої каренькії! Чом не глянете?
Вуста ж мої солодкії! Чом не мовите?

Ручки мої паперові! Чом не робите?
Ніжки ж мої біленькії! Чом не ходите?

Очі ж мої каренькії оддивилися,
Вуста ж мої солодкії зговорилися.

Ручки ж мої паперові одробилися,
Ніжки ж мої біленькії одходилися!