Віддала мати дочку у чужую стороночку

Віддала мати дочку
У чужую стороночку,
А як віддала, |
Та й напоминала: |
"Не йди, доню, додомочку". | (2)

Доня того не слухала,
Та й за рік прилитіла,
Перекинулася в сиву зозулечку, |
Та й у вишневім саду сіла. | (2)

Тай почала кувати,
З хати матір викликати:
– Ой, чи не вчує, |
Ой, чи не вийде моя рідная мати. | (2)

А матуся виходить,
Білі рученьки виносить,
Стала, подумала, |
Що доню віддала, |
Обіляли дрібні сльози. | (2)

– Мамцьо моя мила,
Хліба, солі переїла,
Що ж ти мне віддала, |
Світ ми зав'язала, |
За кого я ни хотіла. | (2)

Чоловіче, мій друже,
Та й не бий мене дуже,
Сорочка тоненька, |
А тіло біленьке, |
Та й болить мене дуже. | (2)