Терен, мати, коло хати

Терен, мати, коло хати,
Треба його обламати.
Треба кума попросити, |
Щоб той терен обтрусити. | (2)

Крикнув, свиснув на малого:
— Сідлай коня вороного,
А для себе — буланого |
Та поїдем в чисте поле. | (2)

Та поїдем в чисте поле,
Там дівчина просо поле.
Просо поле, ячмінь в'яже, |
Вона мені правду скаже. | (2)

Як приїхав під ворота,
Вийшла мила, краща злота.
Ой, чи мила, чи не мила |
Ворітечка відчинила. | (2)

Взяла коня у станицю,
А милого у світлицю.
Дала коню вівса їсти, |
А милому кресло сісти. | (2)

Дала коню вівса, сіна,
А милому меду, вина.
Сіла вона задумано, |
Карі очі заплакано. | (2)

Чи жаль тобі вівса, сіна?
А милому меду, вина?
Не жаль мені вівса, сіна, |
А милому меду, вина. | (2)

Не жаль мені вівса, сіна,
А милому меду, вина,
А жаль мені свого світа, |
Що проходять марне літа. | (2)