З високої полонини й летіли горобці

З високої полонини
Й летіли горобці,
Любить милий чужі жони,
А я - чужі хлопці.

Цілував ня, мій миленький,
Губки прилипали,
Тепер мені його й губки
Й від серця відпали.

Журила'мся й нудила'мся
Милого любити,
А тепер ся журю, нуджу,
Як го полишити.

Болить ня головочка,
Й болить ня, болить ня,
Одного милого маю
Та й другого кортить ня.

Ой, скажи мені, милий,
Чи ня будеш бити,
Як я буду попри тебе
Другого любити?

Ой, любила, любила,
Правда що файного,
Більше любити й не буду
Поки життя мого.

Йдеш, милий, у дорогу
Та й нич ми не кажеш,
То я собі хлопця найду,
Ще в поїзд не сядеш.

З високої полонини
Летіли горобці,
Любит милий чужі жони,
А я - чужі хлопці.

Ой, в моїм городочку
Білі ружі висять,
Мене милий полишає,
Є у мене десять.

Я любила й парубочки,
Я любила всякі,
Вперед білі, потім чорні,
А тепер ніякі.

Дала бе'м ти, мій миленький,
Кровці із серденька,
Щоби тобі попри мене
Друга не миленька.

Звідти гора, звідти гора
Й межи ними Дунай,
Як ти, милий, іншу маєш,
То за ня не думай.

То я такі чари маю,
Що ми дала мати,
На котрого ся подивлю,
Буде банувати.

Ой, у моїм городочку
Росте колотівка,
Не мож дівку розпізнати,
Чи баба, чи дівка...