Не жаль мені та й ні на кого

Не жаль мені та й ні на кого, | (2)
Лиш на батенька рідного.

Не дав мене, за кого я хтіла, | (2)
Щоб я свого серденька не їла.

Не дав мене за ремісниченька, | (2)
А дав мене за розбійниченька.

Ремісничок робить, роботає, | (2)
Прийде вечір, спатоньки лягає.

Прийде вечір, спатоньки лягає, | (2)
Опівночі до роботи встає.

Розбійничок все п'є та гуляє, | (2)
Прийде вечір, коника сідлає.

Прийде вечір, коника сідлає, | (2)
Опівночі в розбій виїжджає. -

Ой, приїхав під нові ворота: | (2)
Вставай, Ганю, привіз срібла, злота.

А ще Ганя з постелі не встала, | (2)
З-під батенька коника впізнала,

Із ненечки — жовті черевички, | (2)
А з сестрички — білі рукавички.

Сідай, Ганю, в мальовані сани, | (2)
Та поїдем до твоєї мами.

Поїдемо на яр, на долину, | (2)
Там побачиш всю свою родину.

Приїхали на яр, на долину, | (2)
Ось де, Ганю, вся твоя родина.

Що ж бо це за така долина? | (2)
Не лежить тут вся моя родина.

Добрая година настала — | (2)
Ганя свого роду не впізнала.

Якби була свій рід упізнала, | (2)
Була б свою головку поклала.