Умираю, моя мати, вмираю, вмираю

Умираю, моя мати, вмираю, вмираю,
На постелі крижом лежу, на хлопців моргаю.
Як же мені не моргати на сиві голуби?
А хто ж по мні тії хлопці любитоньки буде?

А в суботу на роботу голова боліла,
А в неділю на музики мало не злетіла.
А в суботу на роботу нехай іде мама,
А в неділю на музики вже я піду сама.

Як музика ладно грає, пусти мене, нене,
Бо мій любко не танцює, чекає на мене.
Мати моя старенька, мати моя, мати!
Не дай мені три дні їсти, а день погуляти.

Гуляй, доню, не бороню, тільки твого світа,
По чім будеш пам'ятати молоденькі літа?
Тепер мені погуляти, коли рідна мати
І постелить, і накриє — лягай, доню, спати!

Ой, ніхто так не заграє, як Іван, весело,
А Йванову скрипку чути, на десяте-село!
А скрипочки із липочки, а струни з барвінку,
Як заграє, защебече, чути на Вкраїнку.