Жила вдова на роздолі

Жила вдова на роздолі, | (2)
Та не дав їй Господь долі.

Мала вдова три синочки, | (2)
Три синочки а три дочки.

Сини зросли — в розбій пішли, | (2)
Дочки зросли — розійшлися.

Найстаршая втопилася, | (2)
Середужчу звірі з'їли.

Середужчу звірі з'їли, | (2)
А найменша заблудила.

Приблудила аж до гаю, | (2)
До глибокого Дунаю.

А там в гаю вогонь горить, | (2)
Коло вогню розбой сидить.

Один сидить люльку палить, | (2)
Другий сидить кашу варить.

Другий сидить кашу варить, | (2)
Третій сидить дівча манить:

Пристань, дівча, в віру нашу, | (2)
Будеш їсти з нами кашу.

Будеш їсти, постіль слати, | (2)
Будеш з нами ночувати.

Я дівчина не такая, | (2)
Щоб я з вами ночувала.

Один каже: "Зарубаймо", | (2)
Другий каже: "Розстріляймо".

Другий каже: "Розстріляймо", | (2)
Третій каже: "Розпитаймо".

Якого ти, дівча, села, | (2)
Якого ти, дівча, роду?

А я з села із Волиння, | (2)
А я дочка вдовиння.

Не вкипіла, браття, каша, | (2)
Либонь же, це сестра наша.

Помолімся, браття, богу, | (2)
Ведім сестру на дорогу.