В неділю рано дощ накрапав

В неділю рано дощ накрапав,
Як ся на війну кожний збирав. | (2)

Як ся на війну кожний збирав,
В неділю рано жінку прощав. | (2)

– Прощай ня, жінко, бо я вже йду,
Благослови ня на ту війну. | (2)

Благослови ня на ту війну,
Бо добре знаю, що не верну. | (2)

Летіла куля через гору,
Та й ударила у грудь мою. | (2)

Та й ударила у грудь мою,
Потекла кровця річенькою. | (2)

Потекла кровця річенькою,
Аж до тихого до Дунаю. | (2)

А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовляла жінка моя. | (2)

Там розмовляла жінка моя:
– Десь мого мужа з війни нема. | (2)

Десь мого мужа з війни нема,
Десь йго убила гостра куля. | (2)

Десь йго убила гостра куля,
Десь присипала сира земля. | (2)

Десь присипала сира земля,
Десь примулила бистра вода. | (2)

Десь примулила бистра вода,
А діти плачуть: "Тата нема". | (2)

А діти плачуть: "Тата нема,
Хто ж нам поворе, прийде весна. | (2)

Хто ж нам поворе, прийде весна,
Хто ж нам покосить, прийдуть жнива. | (2)

Хто ж нам покосить, прийдуть жнива,
Хто ж нам дась їсти, прийде зима". | (2)