А мій батько Яким – да не журиться нічим

А мій батько Яким – да не журиться нічим.
Моя мати як зора – рано замуж віддала.

Моя мати як зора – рано замуж віддала
У великую сім'ю, в чужу дальню сторону.

А великая сім'я да садітса до стола –
Ух, а мене, молоду, й віражают по воду.

Як по воду ішла, як голубка й гула,
За дрібними сльозоньками криніченьки не знайшла.

Як криніцу знашла, я й води набрала,
Я й води набрала й половину ведра.

Я води набрала й половину ведра –
Поки додому прийшла, сльозоньками доліла.

Як приходю під вікно, якась в хаті гомона,
Щось у хаті гомонят, мого мужа наровлят:

– Чого, синку, так живеш? Чого водки не п'єш?
Чого водки не п'єш? Чого жинки не б'єш?

– Нащо, мамо, водку пить? За що мені жінку бить?
За що мені жінку бить, вона вміє все робить.

Вона вміє все робить:
І помиє, і помаже, без вечері спати ляже.

– Ох ти жінко моя, дурна в тебе голова:
Помазала й помила, без вечері спать лягла.