Віддали мня за такого, за страшного ще й скупого

Віддали мня за такого,
За страшного ще й скупого,
А він мене щодня б'є,
Мені жити не дає.

Як жив не любила,
Як умер не тужила,
Та й не буду тужити,
Бо не мала з ким жити.

Та як умер мій небощик,
А я свою біду в горщик,
Черепочком накрила,
Би ся на світ не дивила.

Черепочком накривала
Ще й пальчиком помахала,
Ой, ти, бідо, сиди тут,
Бо на мене хлопці ждут.

Беріт, люди, з хати тіло,
Бо це вже є ваше діло,
Стоят хлопці на вулиці –
Ото би мене кортіло.

Як було ще тіло в трунві –
То було ми трохи сумно,
Як вінесли тіло з хати,
Можна було танцювати.

Не несіт-го попри пліт,
Бо сі бою, щоб не втік,
Кидайте його до ями,
Бо сі бою, що ще встане.

Поховала під дзвінницев,
Приплескала маґлівницев,
Отут лежи, тіло, в ямі,
Ти не раз моїй мамі...

Поховала під дзвіницев,
Приплескала маґлівницев,
Отут лежи, злая доле,
Нехай тобов дідько оре.