Ой, ліску зеленийкий, бодай’їс запався

Ой, ліску зеленийкий, бодай'їс запався,
А я їшов дорогою, на жовніря здався.

То я жовнір, моя мати, то я жовнір, жовнір,
Та як мині ни спізнати – дивіться на ковнір.

О вший ми, мамо, сорочичку білими нитками,
Щоби'сь мини спізнавала й мижи жовнірями.

Та й мене відобрали в чирвону армію,
То я хлопиць молодийкий, ни раз зголоднію.

Стригли ня у Самборі, стригли ня у Турці,
То забрали кучерийки на гніздо жовтурці.

Стригли ня у Турці, стригли ня у Львові,
То забрали кучерийки на гніздо вороні.

Ой, мине відобрали та й ня ся питали,
Чи ни маєш коханочок, би ни банували.

А я їм повідаю – ни маю, ни маю,
Хіба їдна сирид сила, за нев умираю.

Ой, ни вмирай, козаченько, та води напийся,
Маєш гвера на плечах, на нього дивився.

Пив я воду студенийку, пив я воду,
Пив та й ни забоваю,
А за дівку молодийку все гадку гадаю.