Невелика та волокита

Невелика та волокита,
Та журба мене з'їла,
Що найменша в полі птиця,
Та й та мене била.

Ой, тим мене та вона била,
Що я сиротина,
Що я живу та на чужині
При лихій годині.

Та велять мені річку брести,
Ще й половину ставу.
Сватай мене, козаченьку,
Не вводь мене в славу!..

Молодая та дівчинонько,
Та у славоньці живеш,
Що раненько та пізненько
Та із вулиці ідеш!..

Ой, рада б я, козаченьку,
Та ранше ходити,
Як возьмеш за білую руку
Та й не мусиш пустити!..

Не потурай, дівчинонько,
Моїй розмовоньці,
Держи розум і ум добрий
В своїй головоньці!

Ой, держала розум добрий
Та до темної ночі,
Ізрадило твоє біле личко
Та ще й карі очі!