При березі, при морі

При березі, при морі
Гуляв козак доволі.
Ой, п'є козак, гуляє.
На молодців гукає:

Ой, ви, хлопці-молодці!
Накажіте удівоньці,
Нехай мене не любить,
Свого віку не губить!

Бо я - хлопець убогий,
Сім сот волів в оборі.
Сотня коней на стані,
А сам в синім жупані.

Яловнику без ліку,
А дівчина в літнику.
Скоро дівка зачула,
Да й до гаю махнула.

Накопала коріння
З-під білого каміння,
Сполоскала в річеньці,
Намочила в горілці.

Приставила до жару,
Кипить корінь помалу...
Іще корінь не вкипів,
А вже й коник прилетів:
А чого ж ти прилетів,
Коли мене не схотів?

Як же мені не літать,
Коли вмієш чарувать?
Ой, єсть в мене чароньки:
Біле личко, брівоньки!