Стара хата

Тихий двір край села весь в осінньому листі,
Похилився вже пліт на уламки воріт.
В жовтім смутку стоять два горіхи дуплисті,
Тут уже кілька літ не збирався наш рід.
По цій стежці мене колись вчили ходити,
За поріг до воріт виряджали у світ,
Знаю, що тільки тут легко дихати й жити,
Де під листям як літ моїх пращурів слід.

Приспів:
В сивім смутку край села стара хата,
Без вогню і без тепла - смуток та журба,
Ніби вчора нас було в ній багато,
А сьогодні вже нікого нема...

Не під силу рокам всього з пам'яті стерти,
Вже і наші батьки - це діди і бабки,
Хто родився отут, кому любо так й вмерти,
Хоч земля, то грудки, але з неї гробки.
Покладу старий ключ в старе місце під стріху,
Підіпру старий тин, він в селі не один,
Сяду ще на поріг, а душі не до втіхи,
Бо на той старий тин світ зійшовся на клин.

Приспів.