Проблиск зорі відає - мамине тепло
- Переглядів: 326
- Місцевість: -
- Додано: 12 січень 2020
- Ключові слова: Проблиск зорі відає - мамине тепло Марія Чайківчанка
- Катеґорії: Пісні з ностальгічними мотивами
- Автори/виконавці: Марія Чайківчанка
0
0
ТЕКСТ ПІСНІ:
У надвечір'я так тихо зійшла...
Спалахнула зоря на небосхилі...
І в золотосрібнім сяйві розвеснів
Вишиванкою зорецвіт,
До вишневого садочку злітаються
Пташечки сизокрилі...
І в гніздечку любуються, радіють,
Як заквітчався маєм пишноцвіт,
Із чужини чую райських птиць спів
І виміряю довжелезні шляхи,
І іду, де у казковому краю
Маковим зіллям квітнули мої літа,
І в спогадах у сутінках вечорів
Я хочу їх віднайти,
І притулитись, пригорнутись
В мамині обійми, як мале дитя...
Крізь сон бачу як переплітаються
Пшеничні і житні колоски,
Надихані яскравим сонечком
І росами медового літа,
Немов на ниві життя проросли
В літа ці золоті колоски,
Задумані, замріяні стоять
В заквітчаному гаю, заколисані вітром...
І ясноокі зорі ведуть додому -
В рідне село крізь світи,
Голуба блакить осяює мені
Стежки і проганяє печаль-тривогу,
І я у мріях на крилах журавки
Будую калинові мости,
І їду, де під вікном цвіте мальва...
Батьківська хата, рідні пороги,
І серденько розбудило жаль,
Бо осиротіла хата без батьків,
Відцвіла моя весна, а літо
Доля забрала під пташине крило,
Садочок став сумний і зливна
Осінь несе пам'ять минулих днів,
І на чужині проблиск зорі
Відає душі — мамине тепло...
Спалахнула зоря на небосхилі...
І в золотосрібнім сяйві розвеснів
Вишиванкою зорецвіт,
До вишневого садочку злітаються
Пташечки сизокрилі...
І в гніздечку любуються, радіють,
Як заквітчався маєм пишноцвіт,
Із чужини чую райських птиць спів
І виміряю довжелезні шляхи,
І іду, де у казковому краю
Маковим зіллям квітнули мої літа,
І в спогадах у сутінках вечорів
Я хочу їх віднайти,
І притулитись, пригорнутись
В мамині обійми, як мале дитя...
Крізь сон бачу як переплітаються
Пшеничні і житні колоски,
Надихані яскравим сонечком
І росами медового літа,
Немов на ниві життя проросли
В літа ці золоті колоски,
Задумані, замріяні стоять
В заквітчаному гаю, заколисані вітром...
І ясноокі зорі ведуть додому -
В рідне село крізь світи,
Голуба блакить осяює мені
Стежки і проганяє печаль-тривогу,
І я у мріях на крилах журавки
Будую калинові мости,
І їду, де під вікном цвіте мальва...
Батьківська хата, рідні пороги,
І серденько розбудило жаль,
Бо осиротіла хата без батьків,
Відцвіла моя весна, а літо
Доля забрала під пташине крило,
Садочок став сумний і зливна
Осінь несе пам'ять минулих днів,
І на чужині проблиск зорі
Відає душі — мамине тепло...
"Проблиск зорі відає - мамине тепло" СХОЖІ КОМПОЗИЦІЇ:
Коментарi:
Вiдгуки та враження вiд пiснi (0)