Скорбота

Із воску свічку мама засвітила,
Віддавши шану і любов Йому...
Яку глибоку і таємну силу
Природа вклала вогнику цьому.

Теплом освятить прибрану світлицю –
Живіть тут в мирі, злагоді, добрі.
За волю й правду він освятить крицю –
В бою щасливці залишаться живі.

У світ Аїда проводжає людину,
З добром зустріне чисте немовля.
Так день за днем мовчазно й без упину
На добрі справи світ благословля.

Сьогодні ж свічки світить Україна –
Загиблі душі у вічність проводжає.
Кати, страшіться! З свічкою людина
Вас не забула: скорбить і зневажає!