Споришева стежина

Хатино моя, ти стоїш при дорозі,
Тут дитятком перше слово "мама" сказав,
Ще босоногим бігав я по підлозі
І найщирішу любов материнську пізнав!

Приспів:
Хатино моя, дерев'яна, старенька,
Я журавликом лечу до тебе завжди!
Відійшли в інший світ батько і ненька,
Тільки в мене залишилась ти назавжди!..

Знаю, що ти мене усе виглядаєш,
І часто сняться сумні вікна твої,
Та стежинка, що змійкою петляє,
Що весною завжди вона вся в спориші...

Приспів.

Стоїть край села дерев'яна хатина,
Сумними вікнами вона вдаль поглядає.
Була і в неї колись щаслива година,
Та одиноко тепер сама тут пропадає...

Приспів.

До тебе незабаром я все ж повернусь,
Старим іржавим ключем відкрию двері,
З криниці холодної водички нап'юсь
І з сім'єю сядемо ми до вечері...

Приспів.