Згадуй...

Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам'ять змиває всі голоси,
Адже пам'ять не пам'ятає жодних імен,
Жодних назв, але ти все одно згадуй,
Згадуй про кожного з нас...

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
Навіть, якщо тобі це не подобалось – згадуй про це,
Навіть, якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
Навіть, якщо не сумнівалась у марності наших спроб.

Навіть, якщо не зможеш згадати наших імен,
І якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
Мова наших освідчень, біографії наших святих,
Кількість у наших будинках зброї, вина і книг...

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
Згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
Згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
Згадуй, хоча б між іншим, хоча б когось...

Згадуй, як ми ловили твої слова,
Згадуй наші поразки й наші дива,
Нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
Носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи...

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині...
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак –
Скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так...