Циган

Знов по дорозі пил здіймають коні,
За обрій стелиться густий туман,
Не кваплячись пливе серед діброви,
Дрімаючи, циганський караван...
Ясниться день і чути дзвін гітари
І сивий циган розверне рядно,
Дістане скрипку смуглими руками,
З похмілля пригубить терпке вино...

Приспів:
Не питай, старий циган,
Чого дзвенить струна?..
Поверни мелодії свої п'янкі літа!..
Поверни звіддаля!..
Не питай від життя те, що доля
Понесла у забуття...

Про молодість його співала скрипка,
З-під сивих брів виднілася сльоза,
Згадались чорні очі при багатті,
Розплетена, мов ніч, п'янка коса...
А чорні брови малювали спокій,
І губи частували тим вином,
Що кликали в шатро у грішну нічку
Цигана юного кохана за собов.

Приспів.

Дзвенить гітара, сумно скрипка плаче,
Кривава доля кличе в синю даль...
Допив циган своє вино гаряче
І в п'яний сон схилила голову печаль...

Приспів.