О, Боже, мій Боже, з високого неба

О, Боже, мій Боже, з високого неба,
Вислухай молитву мою:
Прийми його душу до Себе до неба,
А тіло - в сирую землю...

Насиплять на ньому високу могилу,
Травою вона заросте...
Посадять на гробі червону калину,
Весною вона зацвіте...

І будуть до неї пташки прилітати,
Будуть щебетати на ній,
А він не почує, бо буде лежати
Глибоко в сирії землі...

Могила глибока, хатина маленька,
Віконець у неї нема,
Лежу одинокий, як тая билина,
Лежу в тій хатині я сам...

Колись його ноги по світу ходили,
О, Боже, який то був час,
Колись його руки так тяжко робили,
А зараз на грудях лежать...

Колись його очі на цей світ дивились,
О, Боже, який гарний світ.
А зараз навіки, навіки закрились
І більш не поглянуть на той світ...

О, Боже, мій Боже, о, Боже могучий,
Яку сумну звістку нам дав...
Нам батька ще треба, нам батька ще треба,
А ти вже від нас його взяв...

Тепер, мої діти, прощаюся з вами,
Бо я вже іду на той світ,
Лишаю вам маму, лишаю вам маму,
То ви вже її обійдіть...

Прощайте ви, браття і сестри рідненькі,
Бо я вже відходжу від вас...
Могила глибока, дорога далека,
Я більше не вернусь до вас...

Кланяйтесь, діти, котрі не вінчані,
Поки я ще в хаті лежу,
Прийдете на цвинтар мені кланятись,
А я вже не вийду до вас...

Моя домовина, мов хата маленька,
Віконець у неї нема,
Прощаюся з вами, всі рідні-рідненькі,
Бо тяжкая доля моя...

Прощайте ви, діти і всі мої рідні,
Бо я вже відходжу від вас...
Дорога далека, могила глибока,
Я більш не вернусь до вас...