Старий дворик

Де Одеси сонячні простори,
Ми росли, там  дворик був старий,
Нам з тобою дивне Чорне море 
Шепотіло мрійливі казки...

Сонечко нам ласково світило,
Коли бігали ми вранці на зорі,
І тихенько мама говорила:      
Не шуміть так, діти, на дворі!..

А роки летять, неначе птиці,
У безхмарний дивний синій край...
Нам, сестричка, вже давно не тридцять,
Але сподівань ти не втрачай!..

Та й дарма, що на порозі осінь -
Не приспить солодким сном вона,
Кличе нас дорога ще і досі,
А в душі у нас цвіте весна.

Я хотів би знову повернутись
В ті далекі, молоді роки...
Нам з тобою дворик буде снитись,
Там дитинство залишилось назавжди...