Щось дивне ніби діється із нами

Щось дивне ніби діється із нами,
Струна висока ніжністю тремтить,
Однак частіш з осінніми вітрами
Дорогу нашу листя золотить...

Давно ми не збиралися, нівроку,
Здавалось у запасі літ і літ...
А доля строго відміряє строки,
І в тому тільки правда на землі...

І в тому тільки правда і не в тому,
А в тому, що життя мене веде,
Одна-єдина стежечка додому,
Невже давно ніхто мене не жде?..

Невже давно лиш пам'яттю проходиш
До себе, до святого джерела,
І в всьому світі відповідь знаходиш,
Де завжди є хоч крихітка тепла!..

Ми всі з одного кореня, з основи,
Із пісні колискової про те,
Що все, минаючи, вертає знову
На стежечку в дитинство золоте!..

Душа спасенна - доля майже вічна |
У кожного, хто стежежку веде. |
Вона пряма й крута, проста й трагічна, |
Як майже все, що робить з нас людей!.. | (2)

Вона пряма й крута, проста й трагічна,
Як майже все, що робить з нас людей!..