Шепіт душі

Вечірнє сонце сховалось за обрій,
Тиша лягла на стомлені поля.
В душі моїй є спогад добрий,
Як мамина пісня, ніжна і своя.
І серце раптом стислося так тепло,
Відлунням давнім, мов далекий дзвін.
Роки летять, немов птахи у вирій,
Лишають слід, мов візерунок на вікні.
Та є щось вічне в цій сонячній мрії,
Що зігріває серце день мені.

Приспів:
Душа співає, хоч і стиха часом,
Про те, що дороге, що не мине.
І віра в краще, мов той промінь ясний,
Крізь хмари сумнівів дорогу віднайде.
Це тихий шепіт, що веде крізь бурі,
Це світло в темряві, що не згаса ніде.

Берізка біла гіллям похилилась,
Немов прислухалась до шепоту трави.
І в цьому спокої душа моя відкрилась,
Для істин тихих, вічних і нових.
Роки летять, немов птахи у вирій,
Лишають слід, мов візерунок на вікні.
Та є щось вічне в цій сонячній мрії,
Що зігріває серце день мені.

Приспів.

Хай вітри віють та буревії ревуть,
Та в глибині душі є світла суть.
Любов і спогад – те, що нас будує,
І надає нам сили далі йти у путь.

Приспів.