Ми Українці

Про що курличуть в небі журавлі
Вертаючись із вирію до дому?
Чи не про те, як на чужій землі
Почули мову змалечку знайому?!
Про що вітри шепочуть на весні,
Перелетівши океани сині?
Чи не про ті окрилені пісні,
Що линули у даль від України?!

Приспів:
З любов'ю і журбою на одинці,
І з невмирущим словом Кобзаря
Ми - Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря!

Живуть землі співучої сини
В Америці, Канаді й Аргентині,
Їм сняться рідні села і лани,
І очі мавок незбагненно сині.
Летять роки, як сиві журавлі,
Немов журба, сльоза ляга на віки,
І не дає заснути до зорі
Щемлива, наче пісня, ностальгія.

Приспів.

Ми - Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря!

Летіть, летіть, нестримні журавлі,
Через усі держави і кордони,
Несіть привіт від рідної землі
Усім, хто вірить в неї безборонно!
Усім, хто зміг у серці зберегти
І землю ту, і мову ту єдину,
Хто крізь усі негоди і світи
В собі проніс любов до України!

Приспів.

Ми - Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря!
Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря!
Ми - Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря! | (4)