Моє рідне село

Забіліли світи, то снігів намело,
Коли я повертався в своє рідне село.
Чорний ліс знов шумів і мені весело,
Стереже він давно, моє рідне село.

В нас в подільському краї, звідки би не мело,
Ліс вітри не пускає в своє рідне село.
Ліс людей захищає, щоб усім помогло,
То ж його не зрубає, моє рідне село.

Ліс мій Шпилем зовуть, тут найвище було,
З козаків в нас Паланка, моє рідне село.
Боронити Ладижин, їх сюди привело,
Козаки й заснували, моє рідне село.

У визвольних змаганнях їх багато лягло,
А від тих хто вцілів, моє рідне село.
Так від віку й до віку, навкруги все текло,
І само виживало, моє рідне село.

Поряд з ним Василівка, теж козацьке село,
Що не раз виручало, моє рідне село.
Отаман Заболотний, хоч давно це було,
Тут обрав собі хутір і моє рідне село.

Рядом Буг протікає і його замело,
Він тепер напуває, моє рідне село.
І живуть в селі люди, щоб в них завжди цвіло,
Хай Господь зберігає, моє рідне село!