Україно моя золота

Україна – поля оксамитові,
У ранкових туманах річки,
Де про зернятка мріється житові,
Де впадають у пам'ять віки.
Снить лоза виноградними гронами,
Ноги вербам лоскоче вода,
А калина душею червоною
Аж до хвилі щоніч припада.

Приспів:
Хай цвіте польовою ромашкою
І волошкою в стиглих житах,
Хай щебече під стріхою пташкою
Україна моя золота!

У степах під сумними курганами
Сплять твої, Україно, сини –
Зберегли і життями, і ранами
Чисте небо, зелені лани.
Хай криниці завжди будуть повними,
Соловей не стихає в гаю,
Хай ніхто ні за гроші, ні в помислах
Україну не зрадить свою!

Приспів.

І куди б не закинула доленька,
Пам'ятай: джерело це – святе.
Це воно – твоя сила і воленька,
А без нього – воно заросте.
Не цурайся старенької яблуні
І пісень, що матуся співа.
В рідній мові – і мудрість, і злагода.
Ми живем, поки мова жива.

Приспів.