Вишивана доля України

Одягну з бабусиної скрині
Вишиту сорочку — їй сто літ!
Тут зоріють незабудки сині —
Родоводу строгий заповіт.
Полотно — найвищого ґатунку —
Увібрало силу й міць роси...
Як жадоба волі — візерунки —
Сповнені барвистої краси.

Хрестик до хрестика — при каганцях
Долю Вкраїни вночі вишивали...
У вишиваних нових сорочках
Сміло за волю до бою вставали!
Кулі минали, гнулись мечі,
Бо вишиванка щитом є людині!
При каганцях, у криївках, вночі
Стрільці вишивали Волю Україні!

За ту волю гнали у Сибір,
Порозкидали степом Казахстану...
Сильні Духом твердили: повір -
Україна наша вільна стане.
Молоді роки юнацьких мрій
Поскладали на вівтар країні.
Збулась сама із заповітних мрій —
Маєм Волю! Слава Україні!

Хрестик до хрестика — пісня звучить...
Доля країни святково-врочиста...
Збулися мрії — прийшла світла мить,
І вишиванки рясніють барвисті.
Дух вишиванки ввібрав синяву,
Стигле колосся і кетяг калини...
Маємо волю уже наяву.
Молимось Богу за Долю Вкраїни!