Балада про Рогатин

Тиха річка шепче тайни віків
В древній церкві цій Духа Святого,
Тут почав родовід дорогий Рогатин
На опівській землі пречудовій.
Яничар не стоптав, не збороли ляхи,
У пошані своя рідна мова.
Про історію давню нам свідчать мури і вали
Рідний брат старовинного Львова.

Приспів:
Рогатин! Рогатин,
Ти в легендах довічно живеш.
Рогатин!
Бо ти маєш красуню незвичної долі.
Роксолани!
Роксолани ім'я несемо у світи.
Рогатин, ти в легендах повічно живеш,
Роксолани ім'я ти несеш!

Славна земля чує щирість сердець,
Тих, що край свій колись залишили.
Та завжди милий нам, дорогий Рогатин,
Хто повернеться знову щасливий?
Куполів вись стрімка, лине дзвін до небес
Про султаншу, настуню і сумську ***
У гімназії юнь, що зростав в чужині,
Дарять місту повагу заморську.

Приспів. (2)