Змилуйся, Боже

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Волю, що дав Ти, святу захисти,
Досить страждати, бути руїною,
Людям байдужим гріхи відпусти.

Може, прозріють ще, може, прокинуться,
Виросли всі ж бо в незрячім ярмі,
Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться,
Може, покаються щиро й самі.

Розуму дай їм, аби не сварилися,
Вміли ладнати всі справи земні,
Храмом священним аби не ділилися,
Були єдині в труді і борні.

Рідної матері, щоб не цуралися,
Мову і віру свою берегли,
В батьківській хаті аби побраталися,
В чистій незламній любові були.

Досить вже крові, сліз в нас пролилося,
Ниви просякли, земля не прийма,
Пилом чорнобильським небо покрилося,
Може настати суцільна пітьма!

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Довго в неволі страждала Вона.
Доля хай квітне у лузі калиною,
Пісню веселу підхопить луна!