Козацька доля

Ми давно вже не мали держави
І геть чисто забули той смак,
Що в бою за Вітчизну кривавім
Проступає на спраглих губах.
Ми той смак не змогли повернути
В лютих битвах за інших владик,
А його між чужинців не чути,
Він забувся, він з пам'яті зник.

Приспів:
Гей, а козацька доля на коні,
А козацька воля при мені,
А козацький посміх у шаблях,
Якщо мати і досі у сльозах.

При мечах в три кольчуги закутий
В нас дрімав із прадавніх-давен
Не покликаний нами, забутий
Домінантний державницький ген.
Але ми в ті криниці плювали,
І, втопивши свій край у вогні,
В яничарському кодлі співали
На руїнах козацькі пісні.

Приспів.

А Вітчизні ж багато не треба:
Лиш одну з яничарських атак
Зупини, і в повазі до себе
Ти знайдеш той загублений смак.
За тобою ставатимуть люди
В легіонах сталево міцних,
і герої, без сумніву, будуть,
Головне лиш – не зрадити їх.

Приспів.