Волошкова Україна

Наш рід і край батьків, прославлений віками,
Як дорога земля, де рідна сторона.
У весняній порі квітучими садами
До болю серця заворожує вона.
Тут ми живем усі під сонцем України,
Де манять обрії в безмежну далечінь,
Де гомін щедрих нив і пишний цвіт калини
І храмів дух святий летить у височінь.

Приспів:
Україно моя волошкова, –
Та, що з небом у сні розмовля.
Ти - краплиночка божого раю
І зоря на крилі журавля.
Грає тут живописне роздолля,
У пшеничному дзвоні степів,
Де від щастя вінчається доля,
Як з весною розсвічений спів.

Кругом, куди не глянь, прозоряться в зіницях
Ясні пейзажі розмальованих картин,
Де українські зорі йдуть на вечорниці
Під голоси трембіт карпатських полонин.
Проміниться й красується в природі
Свята земля, солодка, наче сни,
Не розлюбить свій край у насолоді
І не кохатися в мелодіях весни.

Приспів.