Не плач, не журись!

Рідна Матусю, я не можу дивитись
На злидні й убогість Вкраїни,
І мовчки сидіти у теплій хаті,
Коли її обдирають, катують тирани-кати.
Я прийшов у цей світ, Свята Земле,
Щоб свій народ від ворогів захистити,
І долі, судилось боротись за волю,
Свободу, навіть, у заметіль зими.

Прости! Пробач! Люба матусю! - Моя вкраїно!
Що підкосила свинцева куля
І свої руки завчасно на груди зложив,
Я цвітом раннім осипав пелюстку
І в зоряну даль полинув на крилах,
Щоб у Бога випросити кращої долі
Для наших сестер і братів.

І в небі поміж сірих хмар
Я зійду промінням сонця,
Україно! - осяю твої розмиті стежки
І тернисті дороги,
І невинною пролитою кров'ю окроплю
Кращу долю у твоїх долонцях,
І оживу... Воскресну,
Щоб у майбутній час іти із тобою у ногу.

Не плач! Не журись! Люба матусю! - Моя Україно!
Я вечірньою зорею проб'юсь у наш дім,
І засолоджу твої сни,
Зітру сльозу і ангелом до тебе притулюсь,
Як мала дитина,
І в нашім саду зацвіту калиною —
Раннім цвітом весни.