Гетьманський заповіт

На тернистій історії в полі
Ми не знали ні щастя, ні долі,
Лише битви, як тліючі рани,
Лише зради, облуди, обмани.
Ми шукали братерства та згоди,
Щоб єднались, як рівні народи.
Нам клялися: "Навіки ми разом!",
А давали неволі проказу.

Приспів:
Україно, будь зі мною вічно:
В радості, у горі, у журбі.
Україно, ти завжди найвища
І тобі любов моя, тобі.
У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехнi.
Україно, б'єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені.

Шлях гетьманський - і радість, і мука,
Клич гетьманів - нащадкам наука,
Заповіт, щоб кріпили родину,
Ту велику родину, Вкраїну.
Щоб ніколи гадюччя розбрату
Не вповзало в оновлену хату,
Щоб козацька, немеркнуча слава
У століттях сіяла яскраво.

Приспів.

У сусіда в наймитах не будеш,
Не впадеш у зашморги брехні.
Україно, б'єшся серцем в грудях,
І живеш безсмертям у мені!