Лист із чужини

Ти, друже далекий, не знаєш
Про тугу безмежну мою,
Не відаєш, і не гадаєш,
Як жити в чужому краю.

Як плакати вслід за літами,
Прожитими на чужині,
І мовою рідної мами
Співати печальні пісні.

Як знов я побачу калину,
Що квітне в канадськім саду –
Згадаю мою Україну,
До неї крильми припаду.

У нас не літають лелеки,
В садах не дзвенять солов'ї...
Сюди не долине здалеку
Трембіта в ранковій імлі...

Так хочеться слово почути,
Народжене в ріднім краю,
І тугу навіки забути,
І душу зігріти свою!

Приспів:
Шануймо ж свою Батьківщину,
Вона ж бо на світі одна!
Сувора вона, чи гостинна,
Багата, чи бідна вона.

Бо тяжко в чужині вмирати,
Де навіть землиця тяжка...
Вкраїно, ріднесенька мати,
Чому ти далека така?

Приспів.