Забужанин

Всім українцям, народженим за Бугом
присвячується,героям, полеглим
у боротьбі з польським шовінізмом
присвячується.

Am F
Я з роду забужан, я вихідець з-за Бугу,
Dm E(E7)
Я плоть моїх земель, я кров моїх небес,
Я сяйво ясних зір, я дух козацтва з Лугу,
Та тільки не, "пся крев", не "бидло всходніх крес".

Я не забуду день, коли нас виганяли
Із нашої землі прадавнії кати,
Як батька та братів у полі порубали,
Як полум'ям зайшлись і цéркви, і хати.

Як ми втікали в ніч, роздягнені і босі,
Рятуючи дітей, перепливали Буг,
Як мати залила, упавши у колоссі,
Кривавими слізьми рясний волинський луг.

О, як би я хотів ходить собі за плугом,
Орати і радіть, що діточкú ростуть:
Та клятий бузувір, спаливши нас за Бугом,
Прийшов і на цей бік, щоб ще палить і тут.

Я клятву Богу дав із братом в ліс ідучи:
Що рідні теренú стіною заступлю,
А як на мене смерть лиха і неминуча,
То радо все прийму без сумніву й жалю.

Я різав і стріляв усе, що ляхом звалось:
За сльози матерів, за попіл отчих хат,
Я їх живцем ховав в ту землю, що їм мало,
Щоб дóсхочу наївсь сирої кажен кат.

Я мстив за вікову наругу України,
Сплюндровані хрести і вроджених сиріт,
За палі й палаші, за кров і домовини,
За терзаний орлом століттями мій рід.

Я впав у тій борні, як сокіл, в леті збитий
В нерівному бою у хащі лісовій.
У юності квіту я був у серце вбитий,
Та духом я не вмер: предвічний і живий.

Лежу у лісі я, в могилі безіменній,
В прадідівській землі під дубом віковим,
Та дух мій серед вас – святий і незітленний,
Мій дух віщує вам: народженим, живим.

Я на своїй землі на захист став народу
І я за це сповна сплатив страшну ціну,
У синіх небесах отримав нагороду
І ні у чім свою не бачу я вину.

О, скільки нас було: завзятих, дужих, впертих,
О, скільки впало нас в волинську ту війну.
А ти, нащадку мій, уже забув цю жертву?
То я тебе в семи колінах прокляну!

Не має права той народ на світі жити,
Що губить, не цінує подвиги дідів,
І, навіть, Бог вовік не схоче вас простити,
Та рівнею не бути серед країв-братів.

Онуче, роде мій! Прокинься, схаменися!
Затям: моєю смертю ти поки ще живий,
Та пам'яті дідів устань і поклонися,
І на весь світ скажи: "Тоді я був правúй!"