Запоріжанки

Як весна відкриє золоті ворота
І поллється небо в збуджені серця -
Над усі приваби, над усі щедроти
Містом йдуть красуні: воду пий з лиця.

Приспів:
Запоріжанки, я милуюся вами,
Я в уста вас цілую своїми піснями,
І раюю очей найщирішою мовою,
Спрагу вірить і жить я любов'ю вгамовую!

Сто вітрил тюльпанно зацвітають площі
І пливуть квартали хвилями відлунь,
Тільки неповторно, тільки найдорожче
Запоріжжя знову квітне від красунь.

Приспів.

Є в містах південних той секрет природи,
Що зрина крізь душі, як народний спів,
Через нас котились орди і народи
Та лишилась врода, як смага степів.

Приспів. (2)