Звіку нам судилась Україна

Я знов про Карпати слова підбираю
І серце моє на вершині відкрите,
З козацьких доріг до карпатського краю
Мені ти ще ближче, розвиднений світе.
Я тут лише вдома і думку лелію,
Що гори для мене – то вічні підпори.
Забуду на мить про людську веремію
І мужність душі вже ніхто не поборе.

Приспів:
Звіку нам судилась Україна,
Вічний плин Славутича Дніпра,
І Карпат усміхнена гостина,
Та степів таврійських сивина!

Ми з попелу долі не раз воскресали
І бачили сонце в прийдешній зорі,
Нас бурі під небом не раз колисали,
Та ми живемо на славетній Землі!
Живемо безсмертям твоїм, Україно,
І радісний промінь несемо в очах!
До тебе нестримно серця наші линуть,
До тебе, Вкраїно моя!

Приспів. (2)

Україна!