Україно, я признаюсь тобі у любові!

Майовий запашний цвіт і
Пречисті ясні зорі,
Божественним духом надихають віршами
І розквітають вечори осяйні,
І я у серці лелію солов'їну пісню
І, Україно, признаюсь тобі у любові,
І до квітучого Дністра, в Отчий дім
Несу тепло весни, мелодії чарівні.

Я пишаюсь, горджусь,
Що я "Українка"!
Маю честь оспівувати, Україно,
Твоє прекрасне ім'я,
Рідна земле, я - твоя дочка,
Пташка і кровинка...
Крапля водиці, яка струминить,
Ллється із твого джерела!

І над безмежним світом
Славлю твою вроду Вкраїно,
Безкраї поля, зелені гаї,
Гори й ліси,
Де біля хати у вишневому садочку
Квітує калина,
І ясноокі зорі осяюють
Вздовж селом квітучі стежки.

Я поклоняюсь до ніг,
Тобі, земле, матінко мила,
За перо журавлинне,
Солов'їні пісні і лілейноцвітну зорю,
І за дитинство, яке зростало
Під мирним небом синім,
За пізнання Шляхетного світу
І Божу красу неземну.

І із Дніпра, чистого джерела
Черпаю водицю для наснаги душі,
Вона додає сили, натхнення і надію
В завтрашній день,
І від сну мене будить дзвін Небес —
Ангели Пресвяті,
Щоб на офіру, несла свою любов —
Віночок пісень.

І через роки, -
В розмаєнім гаю столітнім,
Перлисті роси живицею оросять
Паростки в золотий колос,
А в травах зеленолистих
Соловейко заспіває мої слова привітні,
І із джерела пісень, Україно,
Ти почуєш струни серця мій голос!