Український характер

Ми - окрема порода народу
не подібна до жодного роду.
Ми в окремій колисці сповиті,
не знайдете таких в цілім світі.
Ми арійці, ми внуки Дажбожі,
ні на кого, й на себе, не схожі.
Ми не винайшли автовагона,
Зате винайшли ми макогона.

От ще б тільки здобутись на ласку-
на патенти на борщ і ковбаску.
Показатися можем на сцені,
показитися, наче скажені.
В акробатній сназі гопакерій
дикий розмах розвітрених прерій.
А пісні, що дзвенять апогеєм
починаємо "Ой-єм" та "Гей-єм".

В нас борщі, часниково пахучі,
все в нас вишите,навіть онучі.
Писанкуємо аж навкарачки
на яєчках від курки і качки.
Та вчимо і чужинців культури-
малювати баранчики й кури.
Ми-чудові, ми-вибрана раса,
ми - земної планети окраса.

Нарікаємо все на невдачі,
а в душі - хуторяни ледачі.
Нас в Сибір виганяли із раю,
а нам що - наша хата ж-бо з краю.
І навчились ми, як дипломати
язика за зубами тримати,
як та баба на двох ворожити
і часом ворогам прислужити.

Ми махаємо шаблями грізно,
а до бою ідемо нарізно –
ліві – вліво, а праві - направо,
а центристи – дрімають лукаво.
Ми від лиха ховаємось в зіллі,
наша сила, можливо, в безсиллі.
Ми – окрема порода народу,
не подібна до жодного роду