Тернопіли мої

Пахнуть руки твої
Золотими каштанами й сіном,
Задививсь сивий замок
В люстерко води.
Ти цвітеш і цвітеш
З роду в рід, Україно,
Хоч було по коліна у тебе біди.

Приспів:
Вже і скроні твої забіліли,
Але юності пахне так цвіт.
Тернопіли мої, Тернопіли,
Вам сьогодні уклін і привіт.

Впали круки австрійські
І польські та інші,
Вільний вітер на плечі
Вишнево приліг.
Пишуть люди надію
Воскреслу та вірші —
Двадцять першого віку
Новий оберіг.

Приспів.

Тут Дівоча й Татарська,
Зелена й Вертепна,
Тут Циганська й Чумацька
Вулиці гомонять.
Бризки щастя фонтанять
До Божого неба
І про зорі закохані
Тут лебедять.

Приспів.

В'ється пісня до сонця
Ясним барвін-зіллям
І чарує гостей -
Ні для кого це не дивина,
Стольний град
Золотого Поділля —
Місто нашого Духу,
Його Височина.

І хоч скроні твої забіліли,
Але юності пахне ще цвіт.
Тернопіли мої, Тернопіли,
Вам і слава, і многая літ!