Вона

Моя країна свиньми пограбована,
Земля на сході кров'ю пофарбована,
В Криму сумує хатина побілена,
Країна штучно мовою поділена.
І нами грають кожен раз, а ми
В наметах гріємось під час зими.
Нас дурять далі порожніми фразами,
Тут совість вивезли камазами.
Моя країна, мов бездонна шахта,
Всі кажуть жах, та
При змозі кожен риє — шлях там...
Можеш накрасти, спати на грошах,
Ти рабом залишишся навіки,
Навіть в шатах шляхти...
Кожен без тями щось до хати тягне,
Іди пахати, вирости дитя нам!..
І як нам вилізти з цієї ями,
Де свідомо до провалля
Тягне покоління п'яне?..
Ніхто, не ворог, не сусід,
І не порох нам усім
По під'їздам розкидав сміття,
А то байдужість до речей,
І холод в глибині очей каже,
Що вже нема ціни в життя...

Приспів:
Вона сльозами плаче, |
Бо тут люди подуріли неначе... |
Вона сльозами плаче, |
І всю біль в собі тримає терпляче... | (2)

Відкриті рани і набиті гулі,
Забуті діти, що пішли під кулі...
Хто кричав гасла всі роки минулі,
В своїх кишенях прораховано тримали дулі.
І нехай бісяться чорти,
Ми - добровольці Божої чети,
Що боряться за свій Едем!
Поки тримаємось гуртом,
Переживемо цей дурдом,
Ми поколінням стежку прокладем!
А далі тим шляхом вже підуть люди
І будуть діти мати гордий вільний генотип!
Недарма постріл прийняли на груди
Ті Прометеї, що несли свободи смолоскип!
Всі хочуть миру та у всього ж є міра -
Ми кожен день ховаємо синів...
Душа у дірах, та як жити без віри?..
Колись любов переможе гнів!..

Приспів.