Ми над Бугом!

Шлюбом злились річка Плоска
Й Буг, що лине до морів.
Ледве чутні відголоски,
Як з'явився Плоский Рів.
Жило тут слов'янське плем'я,
Стільки славних поколінь!
Ось, стріла – в родючу землю,
Дві летять у неба синь!

Приспів:
Ми! Ми над Бугом!
Ми! Ми під Богом!
Ми - назавжди твої
Доньки та сини!
Мій Хмельницький,
Ти – ріки і лани!
Серце і душа рідної землі!

Подароване нам Богом,
У майбутнє крізь віка
Наше місто понад Бугом,
Наче неньчина рука!
Як міцні обійми тата,
Як коханої любов,
Наш Хмельницький – батько й мати -
Зустрічає знов та знов!

Приспів.

Понад річкою на схилах
Вітер ніжно шепотить:
Озирнися, моя мила,
Посміхайся кожну мить!..
В синім небі, небі чистім
України рідний стяг
Та калинове намисто
Кличе до нових звитяг!

Приспів.

Ми! Ми над Бугом!
Ми! Ми під Богом!
Ми - назавжди твої
Доньки та сини!
Мій Хмельницький,
Ти – ріки і лани!
Серце і душа!

Ми! Ми над Бугом!
Ми! Ми під Богом!
Ми! Місто, ми - твої
Доньки та сини!
Над дахами день
Встане знов і знов!
Ти – моє життя!
Ти – моя любов!