Пісня про Львів

Мені вже сім століть минають,
Ще й "сила князя" називають,
Зачав король моє буття,
Я - місто, Львів – моє ім'я!
Я з віком ріс, мужнів, міцнів,
Вітав царів, бив ворогів,
Прийняв навік, як свояків,
Вірмен, поляків і кравців,
Шинкарів, туртурів.

Приспів:
Що сталось в світі
У двадцять першому столітті?..
Чому ти, любий, так змарнів,
Мій прекрасний Львів?..
Що сталось в Божім світі
У двадцять першому столітті?..
Хто до провінції тебе довів,
Прогресивний Львів?..

Мене від рідних часто відбирали,
На свою мову назву "Львів" міняли,
Але щоранку прибирали,
Нехлюїв по закону фест карали.
Бруківки лились рівним склом морів,
Сп'янілий марец тішив час котів,
Я, навіть, від татар відбитися зумів,
Тепер нема спокою від щурів...

Приспів.

Стелився подих запашної кави,
А як музики колись файно грали,
Летів їх спів до Відня й за Дніпро,
Тепер - "гоп-стоп, засунь єй пад рєбро".
У мої тривожні сни приходять зодчі,
В древності майстри,
Їх душі не знайдуть собі спокою
За стан творінь, де ми живем з тобою...

Приспів.

Є мудрість і добрі руки,
Щоб гідно жили діти і онуки,
Із гордістю повік віків
Прославляли Львів!
Є розум і добрі руки,
Щоб гідно жили діти і онуки,
Із гордістю повік віків
Прославляли Львів!

Приспів.