Чужина

Знов наснилось село, світанкове,
В тумані густому,
В тому сні я кружляла над ним
Угорі, наче птах,
І чому я, скажіть, так далеко
Від рідного дому,
І навіщо колись, так давно,
Заблукала в світах?..

Приспів:
Чужина обнімає мене,
Мов нерідну дитину,
Хоч дарує тепло, але душу
Гірчить полином.
І у мріях, мій краю, я знову
До тебе полину,
Щоб зорею зійти в тихий вечір
Над рідним селом.

Там стежина моя десь біжить
В чисте поле далеко,
І у жито рясне синьоокі
Волошки сплелись,
І в задумі застиг над гніздом
Мій самотній лелека
І гойдаються мальви,
Що я посадила колись...

Приспів.

Там без мене стають на крило
Молоді лелечата,
Одягають сади із достиглих
Черешень вінок.
І зітхне крадькома, у зажурі,
Засмучена мати,
І щоразу чекає на мій
Довгожданий дзвінок.

Приспів.