Нескорена

Поле на колір макове, місяць в зірках пливе,
Всі ці літа я дякую Богові за тебе!..
Вранці вдягнешся в марево, в коси вплетеш гаї,
Скільки нещасть, плакали разом з тобою ми,
Скільки світанків бачили жовто-блакитними...

На чужині хитаюся - дитя знедолене,
А до тебе вертаюся в супроводі лелек...
Стежки сплелися вродою, наче мережива,
Діти твоєю мовою - ніби душа співа,
Я тобі колисковою дякую, що жива!..

Тінню накриє ворога вільний у небі птах,
Врода твоя нескорена на макових вустах,
Вранці вдягнешся в золото, в коси вплетеш гаї!..
Чом так без тебе холодно в спеці чужих країн?..
Землі мене зчаровують лиш під крилом твоїм...
Я повернусь босоніж, моя земле,
Щоб більш не лишатись тебе,
Спиною вкрию любов незбагненну!..

Щоб більш не втрачати тебе!..
Щоб більш не втрачати тебе!..
Щоб більш не втрачати тебе!..
Не втрачати!..