Наше злото

В кожнім нашім регіоні своя мова файна,
З тремпіля зніму й одягну фосу нову пайту!
Що в моїй балсанці, знаєш? Там чиста водиця!
А під мої треки тріснуть навіть нагавиці!
Дечко, путню, розпаль, протвінь я наповню словом!
Й буду запікати разом єдну рідну мову!
Прапор там жовтоблакитний читанка писала,
Десь пішли ми манівцями в пошуках вальхали.
А мій говір степовий з західним наріччям,
Всі слова туди вливали з сторіччя в сторіччя!
Я жила в двох регіонах, зараз уже третій!
Кажеш, суржик? Та говорю я на укр діалекті!
Яков я мовов говорю? Та народною!
Не з документів, не з правил, а природною!
Тако єк дома навчили, такої й я утинала!
Для мене мама сей говір із молоком передала!

Приспів:
Ну як ось так співаю, кожне слово розумієш?
Ти шо гадаєш, по-гуцульськи тілько ти умієш?
Ми добре знаємо правду - нам свою лінію гнути!
А тут би здалоси йкус співаночку закігнути!
Свої своє позабули, так було роками,
Відучили й переймили всьо за ворогами.
Гет за ворогами.
Та не станемо ми більше в то саме болото!
Нашя мова така різна, і то наше злото!
І то наше злото! Гойра! Гойра! Гойра! Гойра!

Я си не буду встидати, бо це суть моя,
Себе собов почувати, в цему вільна я!
Ми в свему домі газдуєм, повізбираєм каміння,
А ми живем, не існуєм, бо глибоке коріння!
Цеїчки, тогоїчки, чи може тутка й тамка,
Картоплю чи то бульбу кидаю в лунку й дамку.
На лавці гикали, шокали, потім поцейгокали,
Чи може ми поокали, чи потіктокали?

Приспів.